Початкова школа (7-9 років) - Stop Sexting

Найбільш поширені форми взаємодії в інтернеті у дітей та основні пов’язані з ними ризики

Найпоширенішими формами взаємодії у дітей є соціальні мережі, онлайн-ігри та месенджери.

Найпопулярнішими соціальними мережами серед дітей в Україні є YouTube, Instagram, TikTok та Snapchat, а також месенджери Viber та Telegram. Деякі із них є мало поширеними серед дорослих, тож вони часто не здогадуються про основні ризики, які там є.

Майже у всіх з цих мережах та месенджерах можна зареєструватись, тільки якщо дитині вже виповнилось 13 років, доступ до Telegram дозволений з 16 років. В іншому випадку мережа може без попередження видалити профіль користувача, який не досяг відповідного віку.

Матеріали, що публікуються в соціальних мережах, можуть бути не призначеними для молодших дітей, навіть за умови встановлення батьківського контролю.

Окрім соціальних мереж, також є інші ризиковані форми користування інтернетом серед дітей. Згідно з дослідженням британського управління зв’язку OFCOM, діти по всьому світу проводять все більше часу, граючи в онлайн-ігри. Навіть Netflix вважає основним конкурентом не інші сайти з серіалами, а онлайн-ігри. У мережевих онлайн-іграх є можливість спілкуватись з іншими гравцями як у віртуальному світі, так і через приватні повідомлення у кабінетах. В них легко приховати свою реальну особу за вигаданим ім’ям та чужими фото.

Захист приватної інформації в інтернеті

В більшості соціальних мереж автоматичне налаштування передбачає відкритість публікацій для інших користувачів і не тільки цієї мережі, а й видачу публікацій за запитами у пошукових системах.

Всі, хто можуть бачити виставлені фото, також можуть їх завантажити або зробити скриншот та поширювати ці фото вже без згоди того, хто його опублікував.

Дуже часто навіть навчальні заклади та працівники освіти порушують права дитини в інтернеті, у відкритому доступі публікуючи фотографії своїх учнів, а іноді й особисту інформацію – ім’я, прізвище та адресу.

Часто окрім самого зображення фотографія містить різні метадані, наприклад, локацію та інші ідентифікуючі дані, що підвищує ризик бути знайденим та стати жертвою насильства в реальному житті.

За умовами більшості соціальних мереж опублікування фото означає надання дозволу мережі його використовувати та передавати це право третім особам, в тому числі для комерційного використання.

Те, що поширюється в інтернет – там і залишається. Матеріали дуже важко видалити чи змінити тому будь-яке поширення власної інформації, у тому числі та в приватних повідомленнях, не є абсолютно захищеним.

У налаштуваннях особистої сторінки можна обрати функцію «Приватний профіль», внаслідок чого інформацію та матеріали, які розміщено на сторінці, зможуть переглядати лише «друзі» та писати в особисті повідомлення зможе лише той, кому надано дозвіл. Також в налаштуваннях можна створити список тих, хто може/не може писати в приватні повідомлення. Якщо під час спілкування дитина зіткнулась з ознаками ризикованої комунікації або співрозмовник став їй неприємним – в налаштуваннях можна обрати функцію «заблокувати» для того, щоб ця людина більше не мала змоги надсилати повідомлення. Дуже важливо це все показати дитині та навчити її, як це робити.

Ознаки ризикованої комунікації

Серед сигналів небезпеки для дитини варто виділити такі елементи в комунікації з онлайн-знайомими. Рекомендуємо навчити цих сигналів дитину:

людина випитує багато приватної інформації;
запитує щось особисте, хоча вони з дитиною нещодавно «подружились» (наприклад, «чи ти коли-небудь цілувалась/цілувався?»);
просить зберігати «дружбу» в секреті, говорить, що цей зв’язок для нього/неї особливий;
дуже емоційно коментує публікації дитини. Тут потрібна обережність та не варто довіряти людині лише через безліч компліментів та коментарів;
емоційно реагує на відмови – агресивно, образами або навпаки – виражає свою надмірну засмученість;
звертається за допомогою, в тому числі просить вчинити певну дію (яка часто може бути небезпечною або образливою для дитини) чи перерахувати гроші;
просить допомоги в обмін на певну винагороду (так часто роблять ті, хто має намір вчинити насильство);
перепитує, хто ще користується твоїм комп’ютером/ноутбуком та чи знаходиться він у твоїй особистій, чи у загальній кімнаті.

Правила безпечної поведінки в інтернеті

Для того, щоб користування соціальними мережами залишалося безпечними для дитини, слід дотримуватися основних правил:

Долучати «в друзі» лише тих людей, кого дитина знає в реальному житті. Так само як ми вчимо дітей не спілкуватися із незнайомцями на вулиці, так само варто їх вчити бути обережними з незнайомими в онлайні;
Мати «закритий профіль» у соціальних мережах;
Не відписувати у приватних повідомленнях незнайомим людям, які здаються їм підозрілими (нестандартна зовнішність, старший за віком, в профілі немає фотографій тощо);
Не боятися відхиляти заявки в друзі та видаляти (блокувати) тих людей, з якими дитина не бажає спілкуватись;
Не публікувати, ніде не зазначати та не надсилати будь-кому особистим повідомленням свою приватну інформацію: домашня адреса, номер телефону, номер школи, де навчається та/або адреси позашкільних занять, логін та пароль від особистої сторінки;
Не публікувати та не надсилати таку ж інформацію стосовно інших людей, особливо батьків тощо;
Бажано не відмічати свою геолокацію, але не варто відмічати її в місцях, де дитина живе, навчається та часто буває;
Не надсилати свої інтимні фото у приватні повідомлення ані тим, кого вже знає дитина, а ні тим, з ким вона познайомилася в інтернеті. Та в жодному разі не публікувати такі фото;
Для того, щоб зрозуміти, якою інформацією не варто ділитися онлайн, існує так званий «Тест білборда» – він звучить так: перед тим, як викладати щось в інтернет, уявіть, що це висить на великому білборді біля школи і його бачать усі. Якщо така думка викликає негативні емоції – викладати ту інформацію/матеріали в інтернет не варто.

#stop_sexтинг: Чи потрібен смартфон дитині, що йде в перший клас?

Сучасним дітям важко уявити життя без інтернету, соцмереж та ігор. Згідно зі статистикою, в Україні 96% дітей у віці 10-17 років постійно користуються інтернетом.

Щодня діти стикаються з небезпекою в мережі: кожна п’ята дитина в середній школі готова зустрітися з незнайомцем з інтернету і майже половина дітей зі старшої школи; кожна п’ята дитина в середній школі отримувала питання в інтернеті про свої інтимні частини тіла і близько 40% серед дітей у старшій школі; вперше побачили порно контент в інтернеті 39,8% дітей у віці 8-10 років з них 59,8% побачили контент несподівано.

Коли дитина вперше йде у школу, батьки часто вагаються, чи потрібен першокласнику власний смартфон? Загалом, для того, щоб розібратись з необхідністю купівлі сучасного мобільного телефона для дитини, подумайте над такими запитаннями:

Для чого дитині смартфон?
Наприклад, щоб дитина дзвонила та повідомляла, що заняття завершились, чи для можливості підключення до онлайн-уроків.
Чи є альтернатива для реалізації цього?
Наприклад, для дзвінків можна використовувати простий мобільний телефон без сенсорного екрана. А для того, щоб прослідкувати батькам, що з дитиною все гаразд, то може бути смартгодинник – у деяких моделях також є можливість приймати дзвінки.
Чи варто обмежувати час перебування дитини в інтернеті?
Американські педіатри не радять дітям 6 років проводити в мережі більше, ніж півтори години на день. А власний смартфон, який має доступ до інтернету, – це вірогідність того, що дитина може перебувати в мережі без контролю з боку батьків, наприклад, поки знаходиться у школі чи на заняттях.

Якщо у вас немає потреби контактувати з дитиною по вайберу чи іншому месенджеру, чи виходити з нею на відеозв’язок під час занять, тоді краще використовувати альтернативу сучасному смартфону, наприклад, для навчання вдома – стаціонарний комп’ютер чи ноутбук під контролем когось з дорослих, для дзвінків – звичайний мобільний телефон.

Якщо ви вирішили купити першокласнику перший смартфон, то з самого початку, як тільки гаджет потрапляє в руки до дитини, важливо проговорювати з нею тему обмеження часу в інтернеті. Екранний час, батьківські контролі – додаткові програми, які дозволять визначати те, скільки часу дитина знаходиться в тому чи іншому додатку та обмежувати його.

Також важливо говорити про основні правила онлайн-безпеки, а саме:

не розповсюджувати приватні дані (місце проживання та навчання, інформацію про батьків) в інтернеті;
не спілкуватись з незнайомцями;
завантажувати нові додатки тільки з дозволу батьків;
звертатись по допомогу до батьків, якщо щось засмутило чи злякало в інтернеті.

Важливо звернути увагу і на те, що будь-які девайси мають знаходитись поза дитячою кімнатою, коли дитина лягає спати. По-перше, сповіщення з гри чи додатку можуть розбудити вночі. По-друге, є можливість у дитини без контролю батьків використати вечірній та нічний час для гри. Це також означає, що вдома має бути окреме місце, де заряджався б телефон чи ноутбук.

Поширені онлайн ризики

Найвищий ризик для дітей в інтернеті має секстинг, кібергрумінг та сексторшен.

Секстинг – це обмін сексуальними повідомленнями, фото чи відео із використанням засобів зв’язку. Тобто надсилання у месенджерах чи соціальних мережах, чатах онлайн ігор тощо.

Сексторшен – це налагодження довірливих стосунків із дитиною в інтернеті, за яким слідує вимагання інтимних фото чи відео. Після цього дитина починає отримувати погрози, що ці матеріали будь поширені та що б убезпечити себе від цього від дитини вимагають зробити певну дію: надіслати гроші або надсилати ще більше інтимних фото чи відео.

Онлайн грумінг – процес входження у довіру дитини, щоб використати її з сексуальною метою.
Грумери будують довірливі стосунки з дітьми досить просто через: онлайн ігри, платформи для стрімів, соціальні мережі.

Як діяти, якщо хтось із дітей зізнався, що став жертвою сексуального насильства онлайн?

Підтримайте дитину:
Пам’ятайте, що дитина перебуває під страшним тиском і відчуває величезний сором. Дитину обов’язково потрібно підтримати психологічно, поговоривши наодинці. Не осуджуйте, не критикуйте та не звинувачуйте поведінку дитини. Зауважте, що вам цінна довіра дитини.

Важливі питання, які потрібно озвучити:

Чому ти зробив/зробила ці фото?
(Потрібно з’ясувати, чи дитина добровільно це зробила, щоб комусь подобатись, чи хтось її примусив шляхом шантажу).
Чому, коли та кому ти надіслав/надіслала ці фото?
(Потрібно з’ясувати, чи дитина сама надіслала ці фото, чи, можливо, вони були просто на телефоні, а хтось узяв телефон і надіслав їх іншій людині).
Хто, чому та коли почав поширювати ці матеріали?
(Потрібно з’ясувати, чи це помста однієї дитини іншій, чи елемент шантажу).
Де вже бачили фото?
(Це допоможе максимально швидко видалити фото).
Хто бачив фото і чи залучений дорослий?
(Потрібно з’ясувати, чи не вимагав хтось із дорослих надіслати такі фото).

Що робити якщо дитина потрапила в ситуацію онлайн ризику?

Дитина, яка зіштовхнулась з онлайн ризиком, потребує підтримки, без осуду чи критики.
Для збереження доказів дитина, яка є постраждалою, має зробити скрін листування, де видно, кому і коли були надіслані матеріали.
Прибрати фото чи відео матеріали з мережі доволі непросто і важливо
зупинити поширення такого контенту через видалення зображень:
– у діалогах дитини, яка поширила матеріали;
– у хмаросховищах, на пристроях, у діалогах та групах тих, хто їх зберіг
собі (наприклад, учні класи);
– у соціальних мережах через звернення до адміністрації ресурсу.
Якщо це не допомогло вирішити ситуацію – звернутись до правоохоронних органів.
Для отримання дітьми рекомендацій, як поступати у схожих ситуаціях, використовувати чатбот проєкту або бот у Телеграмі.

Хто може допомогти якщо дитина стала жертвою сексуального насильства онлайн?

Дитина ні в якому разі не повинна розв’язувати проблеми, пов’язані з інтернетом, самостійно. У будь-якій незрозумілій ситуації вона може звернутись до когось із цього списку:

Батьки або особи, які їх замінюють;
Брати та сестри;
Вчителі;
Соціальний педагог/працівник або психолог;
Служба підтримки або адміністрації соцмереж або сайту;
Поліція;
Шкільний офіцер поліції;
Поліцейський, який проводить заняття в школі (ювенальна превенція);
Кіберполіція;
Урядовий контактний центр 1545 (далі обрати 3) цілодобово та безкоштовно;
Портал IWF – це інтернет-портал повідомлень про матеріали, що зображують сексуальне насильство над дітьми. Портал працює як лінія звітування: знаходячись в Україні, ви можете повідомити про контент сексуального насильства над дітьми, який ви виявили в інтернеті. Повідомити про небажаний контент можна у нас на сайті. Анонімно, цілодобово та безкоштовно.

Якщо певні матеріали, якими дитина ділилась в інтернеті, були поширені для публічного доступу, слід звернутися до адміністрації або служби підтримки вебресурс чи соціальної мережі із запитом заблокувати користувача та видалити неналежний контент.

Якщо дитина стала жертвою секстингу, це визнається злочином, що передбачено Кримінальним кодексом України, тому слід звернутися із заявою до поліції. Залежно від ситуації це можуть бути різні статті – порушення суспільної моралі та права на приватне життя, вимагання, шантажування, розбещення, виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії.

Якщо дитина бажає анонімно повідомити про те, що трапилось із нею в інтернеті – слід зателефонувати на Консультаційну лінію 1545 (обрати 3) або відвідати сайт stop-sexting.in.ua, де є можливість анонімно повідомити про матеріали, що зображують сексуальне насильство над дітьми. Крім того, можна звернутися на лінію підтримки від #stop_sexтинг – це конфіденційні консультації та психологічна підтримка дітей, які постраждали в інтернеті та їхніх батьків. Ви можете звернутись сюди в разі, якщо ваша дитина зіштовхнулась із погрозами чи шантажем, вимаганням інтимних фото, розповсюдженням приватних фото та відео іншими користувачами, кібербулінгом. Треба лише заповнити коротку форму на нашому сайті, усі консультації безкоштовні.

Ігри для дітей

№1 Вправа для молодших школярів: гра “Врятувати Гуглика”

Хід вправи:

Зачитайте дитині проблему, з якою зіткнувся Гуглик і рішення, яке він прийняв для розв’язання цієї проблеми. Якщо дитина згодна – то показує лайк (великий палець вгору), якщо ні – то дизлайк (великий палець донизу).

Поступово переходьте до кожної ситуації по черзі, даючи дитині 20-30 секунд подумати. Якщо дитина неправильно відповідає або довго думає над відповідями, допоможіть їй.

Ситуації:

«Гуглик спілкується в чаті і його онлайн-знайомий просить поділитися з ним домашньою адресою. Гуглик довго вагався, але все ж написав йому точну адресу, де проживає. Як вважаєш, чи правильно вчинив Гуглик?»
«Під час перегляду мультфільму, відео раптово перервалось і на екрані з’явилось зображення частково оголених людей. Гуглик перелякався і розповів про це батькам. Як вважаєш, чи правильно він вчинив?»
«Онлайн-друг просить Гуглика скинути фото з ванної. Наш герой довго вагався, але вирішив не надсилати таку фотографію. Чи правильно він вчинив?»
«До Гуглика в друзі додається новий користувач. Зайшовши на його сторінку, наш герой помітив, що в цього користувача немає жодних фотографій, а в описі профілю написано декілька слів незнайомою мовою. Гуглик відхилив запит, але після цього відчував себе кепсько, адже думав, що ця людина просто хотіла дружити. Чи правильно зробив Гуглик, що не прийняв запит у друзі?»
«Інтернет-знайомий Гуглика, з яким вони познайомились в онлайн-грі, пропонує йому зустрітися в реальному житті, при цьому він наполягає, щоб Гуглик не розповідав про цю зустріч батькам. Гуглик послухався друга і пішов на цю зустріч таємно. Чи правильно він вчинив?»

Відповіді до вправи «Врятувати Гуглика»

Дизлайк. Домашня адреса входить до приватної інформації, якою не варто ділитися в інтернеті, а особливо в чатах з людьми, яких ми не знаємо в реальному житті.
Лайк. В інтернеті, як і в реальному житті, слід повідомляти батькам або іншим дорослим про те, що з нами трапляється, особливо якщо нас щось налякало/засмутило тощо.
Лайк. Надсилати фотографії з ванної або частково оголені – небезпечно, адже їх неможливо буде видалити в іншої людини та ніколи не знаєш, куди вони можуть потрапити далі, – твоїм знайомим чи однокласникам, а може і стороннім людям. Також сторінку онлайн-друга може бути зламано і від його імені може писати злочинець.
Лайк. Перед тим, як додавати в друзі людину, слід ознайомитися з її профілем. Якщо там є щось таке, що вам не подобається або здається підозрілим – додавати цю людину в друзі не варто. Це нормально – відхиляти заявки тих людей, з якими ви не маєте бажання спілкуватися.
Дизлайк. інтернет-друзі повинні залишатися інтернет-друзями, а гуляти варто тільки з тими друзями, яких ми знаємо в реальному житті. Окрім того, слід пам’ятати, що про те, що трапляється з нами в інтернеті – слід повідомляти батькам.

№2 Питання-відповіді “Інтернет”

Хід вправи:

Зачитайте запитання, після чого дайте дитині час на роздуми та озвучення своєї відповіді. Після обговорення питання переходьте до наступного. Якщо дитина неправильно відповідає або довго думає над відповідями, допоможіть їй.

Запитання:

Чи можна зробити так, щоб в особисті повідомлення не писали незнайомі люди?
Коли варто вказувати свою геолокацію (дозволяти додаткам використовувати геолокацію)?
З ким можна ділитися логіном та паролем від особистої сторінки?
Кого можна додавати в друзі в соціальних мережах, чатах онлайн-ігор тощо?
Які фото не можна надсилати друзям?

Відповіді:

Так. В налаштуваннях особистої сторінки можна зробити «Приватний профіль», внаслідок чого інформацію та матеріали, які розміщено на сторінці зможуть переглядати лише «друзі» та писати в особисті повідомлення зможе лише той, кому надано дозвіл.
Бажано ніде не вказувати свою геолокацію, адже на сьогодні дуже багато злочинців користуються цим. Якщо це необхідно для функціонування додатка, варто не дозволяти використовувати геолокацію завжди, а лише під час користування.
Такі речі варто не розголошувати іншим людям. Задля безпеки свій логін та пароль варто розповідати батькам, але за умови, що це відбудеться наживо, а не за допомогою інтернету. Також не варто зберігати логін та пароль безпосередньо на гаджетах.
В соціальних мережах та інших платформах для спілкування варто додавати в друзі лише тих людей, кого ми знаємо в реальному житті.
Надіславши щось в інтернеті ми автоматично перестаємо володіти цією інформацією, адже ми не знаємо, що наш співрозмовник буде далі робити з тією інформацією, яку ми надіслали – він може її десь опублікувати, розіслати тощо. Тому перед тим, як щось комусь надіслати, скористайтеся Тестом Білборда: уявіть, що все, що хочеться написати або надіслати, висить на великому білборді перед школою, який бачать усі. Якщо це засмучує, тоді не варто надсилати такі матеріали.

№3 Тест Білборда

Про що слід повідомляти в інтернеті і яку інформацію про себе можна розповсюджувати? Відповісти на це питання допоможе Тест Білборда для дітей віком 9-12 років.

Хід вправи:

Підготуйте по 3 стікери трьох різних кольорів, засоби для запису (олівець чи ручку) та місце для розміщення стікерів (це може бути стіна, дверцята шафи тощо). Запропонуйте дитині взяти ручку чи олівець та роздайте стікери.

По черзі диктуйте завдання, що слід написати на стікерах, після того, як дитина записала свою відповідь.

На перших трьох стікерах – написати свої особливості, якими він чи вона дуже пишається (це може бути риса характеру, колір волосся тощо – що завгодно);
На наступних трьох стікерах – свої перемоги в житті (наприклад, те, що навчився чи навчилась плавати, прочитав чи прочитала велику книгу тощо);
А на останніх трьох – свої секрети (варто наголосити, що якщо дитина не хоче, то секрет можна не записувати, а позначити будь-яким умовним знаком: намалювати сердечко, сніжинку, пташку тощо).

Після того, як дитина заповнила стікери, запропонуйте на ліву частину стіни повісити ті, на яких записала свої особливості та озвучити їх. Після цього запропонуйте на праву сторону стіни прикріпити стікери, на яких зазначені перемоги та також озвучити їх. Після того, як пустою залишилась лише середня частина стіни, запропонуйте уявити, що ця стіна – це білборд, який висить біля навчального закладу і все, що на неї зараз повісити, буде бачити вся школа.

Запитайте, чи хоче дитина прикріпити на цей білборд стікери, на яких написала свій секрет. Переважно, діти не хочуть вішати ці стікери та потрібно пояснити, що це добре і вони не повинні цього робити. Якщо дитина хоче озвучити секрети, то обговоріть з нею те, що приватна інформація може бути відома тільки вузькому колу людей, наприклад, батькам чи родичам дитини.

Тест Білборда полягає в тому, щоб дитина уявила, що все, що вона хоче написати або надіслати, висить на великому білборді перед школою, який бачать усі. Якщо дитина не хоче, аби будь-хто міг це побачити, тоді не варто публікувати такі матеріали чи навіть надсилати в особисті повідомлення.

№4 Гра “Безпечний інтернет для малят”

Візьміть найулюбленіші іграшки дитини – декілька з них можуть символізувати значущих дорослих, наприклад, батько чи мати, бабуся чи няня, а одна іграшка – дитину. Програйте декілька ситуацій разом з дитиною у формі гри:

Сценарій 1

Про правила користування гаджетом та дотримання домовленостей:

Розіграйте ситуацію, в якій іграшки домовляються між собою про час користування гаджетом, наприклад, не більше пів години на день, та про спільно проведений час без гаджетів – “після перегляду мультфільму ми з тобою разом почитаємо книжку”;
Іграшка-дитина взяла гаджет для перегляду мультфільму, дивиться відео і вже підходить домовлена година;
Іграшки, які символізують дорослих, просять віддати гаджет і іграшка – дитина завершує перегляд відео чи мультфільму і повертає пристрій;
Іграшки домовляються про те, що вони будуть робити разом зараз, наприклад, обирають книжку і йдуть її читати.

Сценарій 2

Про готовність сповістити про неприємну ситуацію в інтернеті:

Розіграйте ситуацію, в якій іграшка-дитина побачила під час перегляду мультфільму щось, що її злякало, наприклад, страшну заставку чи злого героя;
Іграшка-дитина каже про це іграшкам – батькам чи значущим дорослим (бабуся, дідусь, хтось з родичів чи няня);
Іграшки, які зображують дорослих, дякують “дитині”, що вона вчасно про це повідомила;
Іграшки-дорослі знаходять безпечний канал з мультфільмами, який може переглядати “дитина”;
Вони наголошують, що якщо ще раз з’явиться зображення чи відео, які злякають дитину, щоб вона про це говорила і вони разом знайдуть рішення.

№5 Гра “Правда чи неправда”

Поясніть дитині, що зараз ви будете озвучувати твердження, яке дитина має уважно послухати і якщо Ваша донька чи син вважає, що це правильно, то робить крок вперед, а якщо вважає, що неправильно – робить крок назад.

Дайте дитині 10 секунд на обдумування питання. Якщо донька чи син вагається на рахунок відповіді, то підкажіть і переходьте далі до наступного питання.

В інтернеті можна дивитись дитячі мультики.
В інтернеті можна завантажити будь-яку гру, яку мені зараз захочеться, без дозволу батьків.
Якщо з’являється реклама чи відео, яке лякає, то треба про це сказати мамі чи тату.
Я можу дивитись мультики чи грати в ігри скільки хочу.
Я можу давати мобільний телефон (свій особистий чи батьків) будь-кому, хто про це попросить.
Якщо на екрані гаджета з’являється якесь повідомлення, то я маю показати його батькам.

Відповіді: 1-так, 2-ні, 3-так, 4-ні, час онлайн має бути лімітованим, 5-ні, 6-так.

№6 Колаж «Безпечний інтернет»

Обладнання: кольорові журнали, надруковані зображення, білий папір, маркери чи олівці.

Хід вправи: Згадайте разом з дитиною основні правила безпечного користування інтернетом, відшукайте картинки, які асоціюються з цими твердженнями (подані нижче), або намалюйте свої зображення – створіть єдиний колаж. Така «картина» може стати гарним нагадуванням про безпеку в інтернеті на кожен день!

Основні правила безпечного користування інтернетом:

Долучати «в друзі» лише тих людей, кого дитина знає в реальному житті.
Мати «закритий профіль» у соціальних мережах.
Не відписувати у приватних повідомленнях незнайомим людям.
Не зазначати приватну інформацію: домашня адреса, номер телефону, номер школи, де дитина навчається та/або адреси позашкільних занять, логін та пароль від особистої сторінки.
Бажано не відмічати свою геолокацію, але не варто відмічати її в місцях, де дитина живе, навчається та часто буває.
Не надсилати свої інтимні фото у приватні повідомленнях ані тим, кого вже знає дитина, а ні тим, з ким вона познайомилася в інтернеті.

Уроки для дітей початкової школи

Онлайн-вимір – це нові можливості для кожного з нас. Ми щодня спостерігаємо, як діти вправно користуються додатками на смартфонах.

Крім корисного контенту, доволі часто там знаходиться і шкідливий контент, який впливає на емоційний стан та подальший психосоціальний розвиток дитини. Тому, батьки та вчителі мають бути обізнаними у таких питаннях.

Уроки #stop_sexтинг можна провести вдома або порекомендувати провести вчителям у школах.