Перейти до вмісту
cross
dialog

Війна в Україні та небезпеки онлайн

Війна в Україні та небезпеки онлайнОднією із задач дорослих наразі є не лише офлайн-безпека дітей, а й онлайн-безпека. Останнім часом ми часто читаємо новини про те, як правоохоронці виявляють випадки залучення дітей російськими військовими до протиправної діяльності через інтернет. Діти готові виконувати злочинні дії через різні причини. Як відбувається цей процес комунікації і як дорослі можуть протидіяти залученню дітей російськими військовими через інтернет, розкажемо у статті.

Як злочинці знаходять потенційних постраждалих?

  • Переглядають відкриті сторінки у соціальних мережах.
    Так, вони збирають інформацію про вподобання та друзів дитини, оскільки таким чином легше втертисть в довіру. Наприклад, якщо використовувати фрази з улюбленої пісні дитини чи обговорювати фільм, про який дитина робила пости.
  • Додають дитину у закриту групу в Телеграмі чи Вайбері.
    Все частіше батьки звертаються по допомогу, коли контакт дитини додають до закритої групи в Телеграмі чи Вайбері без попереднього погодження з дитиною. При цьому діти не знають цю особу або не можуть ідентифікувати, хто її доєднав до чату. Одним із різновидів такої групи є чат, де зловмисники пропонують дітям додати друзів до групи за певну винагороду.
  • Створюють фейкові профілі.
    Злочинці створюють фейкові профілі в соціальних мережах для побудови довірливих стосунків з дитиною. Такий профіль виглядає справжнім – має фото, дописи, надсилає повідомлення від імені однолітка дитини.
  • Рандомно надсилають повідомлення всім, хто є в певному чаті.
    Злочинці дивляться профілі тих, хто вже є в певному чаті (зазвичай відкритому чаті, наприклад, волонтерської допомоги міста) і рандомно відправляють повідомлення типу “Привіт” і дивляться, хто їм відповість. Далі ведуть бесіду з тими користувачами, хто написав у відповідь.

Чому діти спілкуються зі злочинцями?

  • Феномен “ілюзії спальні”
    Коли ми фізично у безпеці, то виникає ілюзія, ніби з нами нічого не може трапитись в інтернеті в цей час. Але, на жаль, це є хибною думкою.
  • Особливість віку
    Часом діти та підлітки впевнені, що через їхній вік їм нічого не страшно і ніхто не може їх скривдити, бо вони є неповнолітніми. Але ми помічаємо, що злочинці в інтернеті саме за ними й “полюють”, а також запевняють дітей, що вони не будуть нести відповідальність за злочинні дії, оскільки є дітьми. Важливо зазначити, що допомога окупантам є злочином і карається позбавленням волі на строк до 15 років. В Україні за цю діяльність встановлена кримінальна відповідальність за статтями Кримінального кодексу України 111 та 113 – державна зрада та диверсія. Притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності настає при досягненні особою 16 років, а в окремих випадках – з 14 років.
  • Цікавість
    Доволі часто діти та підлітки досліджують щось нове в інтернеті саме через цікавість. Так само відбувається і зі спілкуванням з незнайомцями: оскільки це викликає багато передчуття та невідомості – а що людина хоче від мене, а що буде, якщо я відповім певним чином.
  • Пропозиції, які викликають інтерес
    Злочинці можуть пропонувати зробити щось за винагороду: гроші, дорогі подарунки, таємний секрет, який дозволить дитині стати популярною, додаткові можливості в онлайн-іграх тощо. А також надають відчуття особливості та секретності таким завданням: що це є таємно та надважливо, й ніхто, окрім цієї дитини, не може допомогти в цьому.
  • Гра
    Часом діти та підлітки сприймають те, що відбувається з ними, особливо в інтернеті, як певну гру, де можна обрати, як себе поводити з тою чи іншою людиною, де можна використовувати неправдиву інформацію про себе, щоб здаватись дорослішим чи кращим у чомусь. А якщо людина тебе не знає в житті, то це додає ще більше азарту – сформувати певний образ себе.

Чим це небезпечно?

Через спілкування з дітьми в цифровому середовищі російські військові залучають дітей до протиправної діяльності. Найчастіше це відбувається через грошову мотивацію або залякування, а також необізнаність дітей про правила захисту себе в інтернеті.

Дитина погоджується на виконання завдання, бо може вірити, що їй чи йому нічого не загрожує, оскільки він чи вона є дитиною. І це є оманливою думкою. Існує ряд злочинів, коли діти так само несуть адміністративну чи кримінальну відповідальність за власні дії.

Як дорослі можуть протидіяти залученню дітей до протиправної діяльності російськими військовими через інтернет.

  • Важливо говорити з дітьми про їхній стан під час війни, переживання та побоювання, які в них є зараз. Наприклад, втрата особистих соціальних зв’язків може спонукати дитину шукати нових друзів в інтернеті, а втрата роботи батьками – способів заробітку.
  • Обговорювати правила онлайн-безпеки, які є універсальними на всі часи. Для цього можете використовувати уроки освітнього проєкту #stop_sexтинг або окремі вправи згідно з віком дитини.
    А також брошуру щодо онлайн-злочинів під час війни.
  • Спільно налаштувати приватність акаунтів дитини. Підказки, як це зробити, можете знайти за посиланням.
  • Використовувати навички критичного мислення та дискутувати з дитиною, як вона б вчинила в тій чи іншій ситуації, чому саме таким чином, а як можна по іншому підійти до розв’язання проблемної ситуації. За таким алгоритмом ви можете обговорити з дитиною ситуації, коли їй пишуть незнайомі користувачі та просять виконати якесь завдання.
  • Бути прикладом відповідального користування інтернетом – мати спільні години відпочинку від девайсів та онлайн середовища, вдома започаткувати приймання їжі без телефонів, відновлювати спільні традиції, які були до війни.

Рекомендуємо до прочитання буклет “Українці закордоном: безпека в умовах кризи”

Вимушене перебування в іншій країні під час війни – ще те випробування для кожної людини. Це може викликати багато різних переживань: від стану полегшення до сильної злості. І в цьому стані важливо підтримати себе, адже наш ментальний стан впливає на наше фізичне самопочуття, а також стосунки з близькими. Саме тому спеціалісти освітнього проєкту #stop_sexтинг та навчання для дорослих щодо проведення груп соціальної підтримки “Час поговорити” створили буклет для тимчасово переміщених осіб про підтримку себе та дітей.